Задачі з
географії
Сонячна система
|
Назва
|
Діаметр екватора, тис. м
|
Маса
|
Відстань від Сонця, млн. км
|
Кількість супутників
|
|
Сонце
|
1392
|
333000
|
-
|
-
|
|
Меркурій
|
4,9
|
0,06
|
58
|
-
|
|
Венера
|
12,1
|
0,8
|
108
|
-
|
|
Земля
|
12,8
|
1 (6 1024кг)
|
149,6
|
1
|
|
Марс
|
6,8
|
0,11
|
227,9
|
2
|
|
Юпітер
|
142,8
|
318
|
778,3
|
28
|
|
Сатурн
|
120
|
95
|
1 427
|
30
|
|
Уран
|
51,8
|
14,5
|
2 870
|
17
|
|
Нептун
|
49,5
|
17
|
4 497
|
8
|
|
Плутон
|
5
|
0,0025
|
5 900
|
1
|
Супутник Землі – Місяць рухається навколо неї на
відстані 384
401 тис. км. Маса Місяця у 81,3 рази менша за масу Землі.
Діаметр
становить
3 476 кілометрів.
Земля
як планета. Форма і розміри Землі
Земля –
третя від Сонця планета, її назва походить від слова “зем” (старослов’янське),
що означає низ, підлога. Земля, як і інші планети Сонячної системи, має кулясту
форму. Її діаметр близько 12750 км . Уявлення людей
про форму Землі змінювались із розвитком знань людей про природу Землі. В кінці
ХУІІ століття Ньютон припустив, що Земля має форму кулі, сплюснутої біля
полюсів в процесі обертання, що і було доведено вимірами.
Куля, рівномірно
сплюснута біля полюсів, називається сфероїдом, або еліпсоїдом
обертання. Полярний радіус на 21,4 км менший за екваторіальний. Дійсна геометрична фігура Землі називається геоїдом
(“землеподібний”). Геоїд – це фігура, поверхня якої всюди
перпендикулярна напряму сили тяжіння. Поверхня геоїда співпадає з поверхнею
Світового океану. Різниця між сфероїдом і
геоїдом незначна, тому для геодезичних і картографічних робіт використовують
величини земного еліпсоїда Ф.Н.Красовського (названий на честь вченого,
під керівництвом якого велись розрахунки):
Екваторіальний
радіус
а = 6 378,2 км
Полярний
радіус в
= 6 356,8 км
Полярне
стиснення (а – в ) : а = 1 : 298 або 21,36 км
Екваторіальне
стиснення 1 : 30
000 або 213 м
Довжина
меридіана 40 008,5 км
Довжина
екватора 40 075,7 км
Середній
радіус Землі 6 371,2 км
Додаткові дані:
Площа
поверхні Землі 510
млн.км2
Середня
швидкість Землі 30 км/сек.
Швидкість
обертання Землі на екваторі 465 м/сек.
Прискорення
вільного падіння на полюсах 9,83 м/с2
на екваторі
9,78
м/с2
Об’єм Землі 1 083 х
1012 км3
Маса Землі 5,98 х 1024
Площа суші 148,9
млн. км2
Площа
Світового океану 361,2 млн. км2
Об’єм води
світового океану 1
340 млн. км3
Середня
глибина океану 3 710 м
Середня
висота суходолу 875
м
Частина земної поверхні, яка спостерігається на відкритій
місцевості, називається горизонтом.
Лінія горизонту – це межа видимого простору, де нам здається, що небо
сходиться із землею. На відкритій місцевості – це коло з центром у точці
спостерігача. При збільшенні висоти спостереження горизонт розширюється.
Залежність
видимості горизонту
від висоти місця спостереження
|
Висота, м
|
1
|
2
|
10
|
20
|
50
|
100
|
200
|
1000
|
5000
|
10000
|
|
|
Дальність видимого
горизонту, км
|
3,6
|
5
|
11
|
16
|
25
|
36
|
50
|
113
|
252
|
357
|
|
Формули для визначення дальності
горизонту:
L=3,83√h, де L – дальність, км; h, висота спостереження, м .
L=√2Rh
+ h, де L –
дальність, км; h, висота спостереження, м ; R –
радіус Землі.
Рух Землі.
Земля обертається навколо своєї осі і навколо Сонця із
заходу на схід (проти годинникової стрілки). Повний оберт навколо осі (на 360о
) планета робить за 23 год. 56 хв.
4 сек., а для зручності вважають - за 24
год. За 1 годину Земля переміщується на 15о (360о : 24 =
15о) – це кутова швидкість обертання Землі. На 1о
Земля переміщується за
4 хв. Шлях навколо Сонця Земля
здійснює за 365 діб 5 годин 48 хвилин 48 секунд. Мінімальна відстань від Землі
до Сонця – 147 млн. км (наприкінці грудня), максимальна - 152 млн. км (наприкінці червня ), середня –
150 млн. км – астрономічна одиниця, яка використовується для вимірів відстаней в Сонячній системі. В
межах Галактики відстань визначають у світлових роках – відстань,
яку промінь світла проходить за 1 земний рік.
Часові пояси
У будь-якій
точці одного і того ж самого меридіана
спостерігається однаковий час – місцевий час. Якщо
змінюється довгота, змінюється і місцевий час. Чим більша відстань одного
меридіана від іншого, тим більша різниця між ними у часі. Оскільки Земля обертається на 360º за 24 години, то на
1º вона обертається за 4 хвилини. Тобто кожний меридіан, проведений через 1º,
відрізняється в часі від сусіднього на 4 хвилини. Знаючи це, можна знайти
різницю часу між окремими пунктами. Наприклад, необхідно визначити місцевий час
у м. Києві, якщо у Лондоні 10 год. Визначаємо різницю географічних довгот цих
пунктів:
Лондон: λ1
= 0º д., Київ: λ2 = 30º 30΄сх.д. λ1 - λ2 = 30º 30΄.
Складаємо
пропорцію: 1º - 4
хв. 30,5º -
х;
Звідки: х = 30,5 · 4 / 1 = 122 (хв.) = 2 год. 2хв .
Різниця
часу між Лондоном і Києвом - 2 год. 2хв. Якщо у Лондоні 10 год., то у Києві
буде 12 год. 2 хв. (якщо пункт знаходиться на схід від даного пункту, то
різницю часу треба додавати, а якщо на захід, то віднімати). Варто також
пам’ятати, що оберт Землі на 1΄ здійснюється за 1 сек., а на 1˝ - за 0,067 сек.
Гринвіцький меридіан, який проходить через
колишню астрономічну обсерваторію в Гринвічі
(передмістя Лондона), називають початковим меридіаном. Його
довгота 0˚00΄00˝. Місцевий час за Гринвічем, що відлічується від
12-ї години ночі, називається всесвітнім, або світовим
часом.
У практичній діяльності користуються поясним часом:
вся поверхня земної кулі від полюса до полюса умовно поділена меридіанами на 24
годинні пояси (по15˚ ), кожний з цих поясів має відповідний номер
від 0 (нульового) до 23-го (нумерація проведена із заходу на схід, але слід
пам’ятати, що нульовий меридіан є серединою 0-го (24-го) поясу, меридіан 15˚
сх.д. - серединою 1-го поясу, 30˚
сх.д. - 2-го поясу і т.д.). У межах кожного поясу час визначається за середнім
меридіаном цього поясу. Межі годинних поясів часто не співпадають з
теоретично визначеними, бо враховують адміністративний поділ держави. Знаючи
розміщення пунктів у годинних поясах, можна визначити різницю поясного часу між
ними. На середньому меридіані поясу поясний час співпадає з місцевим часом.
З метою раціонального
використання денного світла та економії електроенергії Декретом (Постановою)
уряду запроваджується декретний час. В Україні з березня по
жовтень діє літній час
(стрілки годинника переводять на 1 год. вперед).
Внаслідок зміни часу на земній
кулі встановлено границю зміни дат (180-й меридіан). При перетині її зі
сходу на захід необхідно пропускати 1 день (після 1 травня ще раз 1 травня). Це
необхідно враховувати при визначенні дат у різних півкулях.
Річний рух
Земля здійснює за 365 днів 6 год.
Найближче до Сонця (147 млн. км.) Земля перебуває 3 січня, а найдалі
(152 млн. км.) - 3 липня. Внаслідок цього полярний день в північній півкулі
триває довше (на 4 доби), ніж у південній.
Спостерігаючи
за положенням Сонця на небі протягом року, можна визначити, що висота Сонця
змінюється. Траєкторія руху зірки по
небесній сфері утворює правильне коло. Річний шлях Сонця по небесній сфері – екліптика.
Площина екліптики знаходиться під кутом до площини екватора. Кут змінюється
протягом року від 0º до 23º 27΄ : 22
червня - + 23º 27΄ ; 22 грудня - -23º 27΄ ; 21
березня і 23 вересня - 0º .
Вісь Землі
знаходиться під кутом до площини орбіти Землі 66º 33΄. Тропіки (23º 27΄пн.ш. і
23º 27΄пд.ш.) є природною межею положення
Сонця в зеніті. Полярні кола – умовні паралелі, які є межею полярної
ночі і дня (66º 33΄пн.ш. і 66º 33΄пд.ш.).
У дні
рівнодення висота полуденного Сонця над горизонтом (φо) для різних
широт (φ1) визначається за формулою: φо = 90º - φ1
± φz , де φо - кут, під яким видно Полярну зірку, до
площини горизонту; φ1 – кут між точкою зеніту і Полярною
зіркою; φz - 23º 27΄. Для 21 березня і 23
вересня дійсна формула: φо = 90º - φ1. Якщо
задана точка і Сонце знаходяться в одній півкулі, то φо = 90º - φ1
+ φz. Якщо ж задана точка знаходиться в одній півкулі, а Сонце
переміщується в протилежну, то φо = 90º - φ1 - φz.
Земля на плані і карті
План
(від лат. planum –
рівне місце, площина ) - це зменшене, узагальнене зображення невеликої
ділянки земної поверхні, виконане за допомогою умовних знаків у великому
масштабі.
Карта
( від грец. chartes - аркуш папірусу ) – зменшене, побудоване в
картографічній проекції, узагальнене і виконане в певній системі умовних
позначень зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла чи позаземного
простору з розміщеними на них об’єктами реальної дійсності.
Масштаб
( від нім. mabstab –
міра, розмір ma stab – палиця) – відношення, яке показує, у скільки разів
зменшені лінійні розміри еліпсоїда або кулі при їх зображенні на карті. Масштаб
може бути іменований, числовий та графічний.
Для зображення географічних
об’єктів на картах використовують графічні символи – умовні знаки, пояснення
яких подано в легенді карти. Легенда – це ключ до розуміння і читання карти.
Умовні знаки бувають: заповнюючі (контурні), лінійні, поза
масштабні і пояснювальні. Контурні знаки використовують
для заповнення площ об’єктів, які виражаються в масштабі карти (контури лісу,
озера, міського кварталу тощо). Позамасштабні умовні знаки
використовуються для зображення
об’єктів, які не виражаються в масштабі карти колодязь, пам’ятник, церква).
Умовними лінійними знаками позначають об’єкти лінійного
характеру: залізниці, межі районів, ріки.
Особливу
категорію лінійних знаків складають ізолінії (від грец. isos – рівний) – лінії, які з’єднують
точки з однаковими значеннями явищ, які зображаються. Для зображення рельєфу
– нерівностей земної поверхні – використовують горизонталі
(ізогіпси) – лінії, які з’єднують точки з однаковою абсолютною висотою,
тобто висотою над рівнем моря (мал.4). Горизонталі можна розглядати як сліди
перерізу рельєфу по висоті горизонтальними площинами через рівні проміжки. Відстань
між сусідніми січними площинами, що
характеризують різницю висот сусідніх горизонталей, називають висотою
перерізу. Цифрові значення горизонталей даються через певні інтервали.
Величина інтервалу (ступеня, шару) залежить від масштабу карти. Система ізоліній,
проведених через інтервали встановленої величини, називається шкалою
ізоліній. Чим більше горизонталей зображають схил, тим він вищий. Чим
ближче горизонталі одна до одної, тим схил крутіший, і, навпаки, чим далі одна
від одної, тим схил пологіший. Отже, за горизонталями можна визначити форму і
крутість схилів, абсолютну висоту будь-якої точки і перевищення одних точок
поверхні над іншими – відносну висоту. На вододілах, біля річок,
озер позначаються точки з абсолютними висотами. Висоту перерізу рельєфу і шкалу
схилів зазначають на карті під її південною рамкою.
Рельєф на дрібномасштабних картах
звичайно зображують горизонталями з пошаровим забарвленням. Горизонталями
розмежовують висотні ступені, а для
більшого унаочнення проміжки (ступені) між горизонталями зафарбовують
відповідно до прийнятої шкали. Шкали на дрібномасштабних картах називають гіпсометричними.
На шкільних картах рівнини, низовини й западини здебільшого зеленого кольору
різних відтінків; підвищені та гірські ділянки мають жовті, оранжеві та
коричневі тони.
Крутість схилів на карті
визначають за допомогою графіка закладання, який міститься на кожному листку
карти. Горизонтальна основа графіка означає крутість схилів у
градусах. На горизонтальній осі графіка підписані значення кутів похилу. Щоб
визначити крутість схилу, циркулем вимірюють відстань між двома сусідніми
горизонталями на карті. Переносять відстань на графік закладання і на
горизонтальній осі зчитують крутість схилу в градусах.
Рельєф дна морів і океанів
зображають ізобатами (лініями однакових глибин) з пошаровим забарвленням між
нами від блакитного до синього. Шкали висот і глибин вміщують у легенді карти.
Прочитати рельєф за картою – це
значить встановити напрям і крутість схилів, визначити за горизонталями форму
(вид) нерівностей місцевості, висоти над рівнем моря і перевищення одних точок над іншими. Бергштрихами
( від нім. – berg гора та strich
– риска, лінія) короткими рисками, перпендикулярними до горизонталей
показують напрямок пониження схилу. Числові відмітки на горизонталях і відмітки
висот означають висоту над рівнем моря. Верхня частина цифр біля горизонталей
завжди звернена в бік підвищення схилу. Місцевість звичайно знижується в бік
водойм – річок, джерел, озер.
Куляста форма Землі і добове
обертання визначають існування на поверхні планети двох нерухомих точок – полюсів (від
грецьк. “полюс” – вісь) - північного і південного . Через полюси
проходить уявна земна вісь, навколо якої обертається Земля. Найбільше коло,
рівновіддалене від полюсів, площина якого перпендикулярна до земної осі,
називається екватором (“рівнодільник”). Паралельно площині
екватора можна провести безліч площин, які при перетині із поверхнею земної
кулі утворюються малі кола – паралелі. На глобусі і картах вони проведені через певні
проміжки і орієнтовані із заходу на схід. Довжини кіл рівномірно зменшується
від екватора до полюсів.
При
перетині земної кулі площинами, що проходять через земну вісь перпендикулярно
екватору, утворюються великі кола – меридіани (від лат. meridianus – полуденний). Всі меридіани
перетинаються в точках полюсів і орієнтовані з півночі на південь. Напрям
місцевого меридіана в будь-якому пункті можна визначити о півдні за напрямом
тіні від гномона. В північній півкулі кінець тіні від предмета показує напрям
на північ, в південній – на південь.
Щоб визначити відстань в
кілометрах між двома точками на одному меридіані, число градусів між пунктами
множать на 111 км
(40008,5 км
: 360˚ = 111 км , 1˚ меридіана = 111 км ).
Щоб визначити відстань в кілометрах
між пунктами на одній паралелі, потрібно відстань в градусах між пунктами
помножити на довжину 1о паралелі, яку визначають за картою або
таблицею:
Довжина дуги 1˚ паралелі на
різних широтах
Табл. 3
|
Широта, градуси
|
Довжина дуги 1о паралелі,
км
|
Довжина паралелі, км
|
|
0
5
10
15
20
25
30
35
40
45
50
55
60
65
70
75
80
85
90
|
111,321
110,901
109,641
107,552
104,649
100,952
96,488
91,290
85,395
78,848
71,697
63,995
55,801
47,176
38,187
28,902
19,394
9,735
0,000
|
40 068
39 924
39 456
38 718
37 674
36 342
34 740
32 868
30 744
28 386
25 812
23 040
20 088
16 992
13 752
10 404
6 984
3 492
-
|
Відстань між двома точками на
карті визначають циркулем і переносять на лінійний масштаб карти – одержують
довжину в метрах або кілометрах. Також можна виміряти відстань між двома
точками в сантиметрах за допомогою лінійки, використавши числовий масштаб,
визначити відстань в кілометрах. Щоб визначити відстань за кривими лініями –
шляхами сполучення, кордонами, звивистими річками – користуються курвіметром.
За поділками шкали на циферблаті визначають відстань по карті в сантиметрах,
потім отриману величину переводять в кілометри.
Система меридіанів, паралелей, полярних кіл, тропіків
та полюсів на картах і глобусі утворює градусну сітку Землі. Положення будь-якої точки на поверхні
планети визначається за допомогою географічних координат: широти
і довготи. Географічні координати ввів давньогрецький вчений-астроном Гіппарх (бл.190-125
р.р. до н.е.).
Географічна
широта точки (φ) – кут між прямовисною лінією в даній точці і площиною
екватора (це відстань в градусах від
екватора до даної точки). Широти відлічують по дузі меридіана від екватора,
(φ=0˚) до полюсів (φ=90о) ,
широти бувають північні і південні.
Географічна
довгота точки (λ) – двогранний кут між площинам
початкового меридіана та меридіану даної точки (відстань від початкового
меридіану до даної точки в градусах). Довготи відлічують по дузі паралелі, вони
змінюються від 0˚ (на Гринвічі) до 180˚ на захід і схід.
У східній півкулі – довгота східна, а в західній – західна.
Найточніші
координати точок визначають за допомогою топографічних карт. Топографічні
карти – це детальна
загальногеографічні карти
великого масштабу. Вони відзначаються найбільшою точністю зображення і тому
найбільш придатні для детального вивчення місцевості. За допомогою цих карт
можна не тільки встановити місцезнаходження об’єктів, а й визначити їх розміри,
дати якісну характеристику.
Щоб визначити за топографічною
картою положення даного об’єкта, треба встановити його довготу і широту в системі
географічних координат і прямокутні координати.
Географічні координати
визначають, як відомо, за паралелями і меридіанами. На топокарті таких немає,
але їх можна провести. Меридіани проводяться паралельно до вертикального боку
рамки карти, а паралелі - до горизонтального; на мінутній рамці карти є
значення географічної широти і довготи.
Щоб визначити показники
географічних координат пункту, треба з нього опустити перпендикуляр на мінутну
рамку карти (на вертикальній буде географічна широта, а на горизонтальній -
довгота).
Топографічні карти складаються з
багатьох аркушів. Аркуш такої карти являє собою зменшене в 1 млн. раз
зображення трапеції 6º ш. х 4º д. (бічні сторони її – меридіани, а верхня і
нижня основи – паралелі) масштабу 1 : 1000 000. Система поділу карт на окремі
аркуші називається розграфленням. Межами – рамками – аркушів
топографічної карти є відрізки паралелей і меридіанів. Для встановлення адреси аркушів карт
застосовують особливу систему умовних
позначень – номенклатура топографічних карт. Як же
отримують аркуші топографічних карт? Поверхню земної кулі ділять на частини
меридіанами через 6º . Ці частини називають колонами. Вони
нумеруються арабськими цифрами від меридіану 180º із заходу на схід ( від
першої до 60-ї колони). Паралелями поверхню Землі від екватору поділяють на ряди
через кожні 4º , які позначаються
великими літерами латинського алфавіту від А до Z
, їх рахунок
ведеться від екватора до полюсів.
Номенклатура (мал 3):
- аркуш масштабу 1 : 1 000 000 має номенклатуру К- 4,
де К – ряд, 4 – колона.
- аркуш масштабу 1 : 100 000 отримують, розбивши аркуш масштабу 1 :
1000000 меридіанами через 30΄, а паралелями
- через 20΄( виходить 144 аркушів
масштабу 1 : 100000).
Кожен аркуш позначається арабськими цифрами від 1 до 144. Номенклатура:
К- 4-1, де 1 – номер аркуша стотисячного масштабу.
- аркуш масштабу 1: 50000 отримують шляхом поділу
аркуша стотисячного масштабу паралеллю і
меридіаном на чотири трапеції розміром 15΄ по довготі і 10΄ по широті. Кожен з
чотирьох аркушів позначається першими 4-ма великими літерами українського
алфавіту. Номенклатура: К-4-1-А, тобто це перший із чотирьох
п’ятидесятитисячних аркушів, отриманих в межах одного стотисячного аркуша.
- аркуш масштабу 1 : 25 000 отримують шляхом поділу п’ятидесятитисячного
аркуша на чотири рівні частини. Такий аркуш має розміри по довготі 7΄30˝ і по
широті 5΄. Кожен з таких аркушів позначається першими 4-ма маленькими літерами
українського алфавіту. Номенклатура: К- 4-1-А-а, тобто це перший із
чотирьох (а, б, в, г) отриманих аркушів в результаті поділу
п’ятидесятитисячного аркуша.
Всі аркуші топографічних карт
мають рамку у вигляді трапеції. Верхньою (північною) і нижньою (південною) сторонами рамки є
паралелі, а бічними (західною і східною) – меридіани. Географічні координати
цих меридіанів і паралелей у градусах позначено у вершинах карти. Щоб зручніше
було визначати широту і довготу будь-якого об’єкту, її рамка поділена на
відрізки, що дорівнюють одній мінуті (1΄), а на кожному мінутному відрізку точками
позначено поділки, що дорівнюють десяти
секундам (10˝). Крім того, на всьому полі топографічної карти накреслено
вертикальні лінії, що утворюють прямокутну координатну (кілометрову) сітку.
Кілометровою сітка названа тому, що розмір сторони квадрата завжди ціле число
кілометрів. На картах масштабу 1 : 25000 вони дорівнюють 1 км і проведені через 4 см . За вісь Х прийнята
вертикальна лінія (пн.-пд.). Вісь У –
це горизонтальна лінія (зх.-сх.). Кожна горизонтальна лінія на топографічній
карті має позначення з чотирьох цифр, наприклад, 4534, які означають відстань в
кілометрах від екватора. Щодо осі Х-ів, то для топографічної карти не можна
користуватись однією віссю, так як координати
визначаються по зонах. Середній меридіан кожної зони називають осьовим , який ділить її на дві рівні частини (
західну і східну). Відлік ординат ведеться від осьового меридіану зони.
Вертикальні лінії топографічних карт також мають цифрові позначення під
південною рамкою карти, наприклад, 4356, де 4 – номер зони, а 356 – відстань
від середнього меридіана зони. Умовно кожен меридіан зони позначають числом
500. Якщо точка знаходиться в 100
км на захід від осьового меридіана, вона матиме значення
400 (500-100), а на схід – 600 (500+100).
Визначення прямокутних координат
|
Щоб визначити
прямокутні координати
точки А за
топографічною
картою потрібно за
кілометровою сіткою:
а)
визначити координату Х
за
горизонтальною лінією
сітки, що утворює нижню
сторону
квадрату 8803:
Х =
б)
вертикальна лінія,
що
утворює ліву сторону
цього квадрата, має значення:
Y =
403 –
відстань в кілометрах
від
осьового меридіану
зони
на захід);
в)
визначити відстань
від
нижньої горизонтальної
сторони
квадрата (5988)
до т.
А:
500 х
( М –
1 : 50 000),
|
 |
отже
повна координата Х = 5988600м – це відстань від екватора ;
г)
визначаємо відстань від лівої вертикальної сторони квадрата (2403) до т. А: 1
см на карті.
Якщо М –
в 1 см 500 м , то 500м х 1 см = 500м. Отже, повна
координата Y = 2403500 м .
Визначення
напрямів на місцевості і карті
Зорієнтуватись
– значить визначити своє положення відносно сторін горизонту. Найточніше це
можна зробити за допомогою компасу. Напрям будь-якої лінії на місцевості можна
визначити відносно іншого напряму, тобто визначити кут між вихідним напрямом і
лінією, напрям якої вимірюємо. За вихідні напрями прийняті: географічний
(дійсний), осьовий (середній дійсний меридіан зони), магнітний
(напрям магнітної стрілки). Залежно від прийнятого початкового напряму
розрізняють азимут географічний (дійсний), азимут
магнітний і дирекційний кут (мал.5).
Щоб визначити орієнтувальні кути
і взаємозв’язок між ними, необхідно знати величини магнітного схилення
та зближення меридіанів.
Точки, де
сходяться силові ліній, називаються магнітними полюсами (мал.6). Магнітні
полюси не збігаються з географічними, тому у кожній точці поверхні Землі між
географічним меридіаном і напрямом магнітної стрілки утворюється горизонтальний
кут δ, який є магнітним схиленням стрілки. Схилення може бути
східним (додатнім), якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на
схід, і західним (від’ємним), якщо
стрілка відхиляється на захід від дійсного меридіана. Схилення δ змінюється із зміною місця і часу. На топографічних
картах під південною рамкою зазначають середнє магнітне схилення в даному районі та величину.
Зближення
меридіанів – горизонтальний кут ν у заданій точці між її географічним
меридіаном (вертикальною стороною внутрішньої рамки топографічної карти) і
лінією, паралельною осі абсцис Х або осьовому меридіану зони. Зближення
меридіанів має додатні значення (східне) і від’ємні значення (західне).
Азимут
А – двогранний кут, який
визначають у градусах за ходом годинникової стрілки і відмічають від північного
напряму площини меридіана точки спостереження до вертикальної площини, що
проходить через цю точку і заданий напрям. Азимути мають значення від 0˚ до 360˚ . Якщо початковим є
географічний (дійсний) меридіан – азимут називають дійсним або
географічним Ад; якщо ж
початковим є магнітний меридіан – азимут називають магнітним Ам. Географічний і магнітний азимути пов’язані
залежністю:
Ад = Ам + δ .
Горизонтальний кут, який відраховують за ходом
годинникової стрілки від північного напряму осьового меридіану або лінії,
паралельної йому, до напряму заданої лінії, називається дирекцій ним кутом α, який змінюється від 0º
до 360º .
Залежність між дійсним азимутом і дирекцій ним кутом: Ад = α + ( ± ν). Щоб перейти від величини Ам до α, слід ввести
поправку на δ, та ν, тобто на
різницю магнітного схилення і кута зближення меридіанів, що називають поправкою
напряму:
П = ( ± δ ) - (
± ν ) , α = Ам +
δ± ν або α = Ам + П.
Іноді
орієнтування ліній зручніше виражати гострими кутами – румбами. Румбом r називають гострий кут, який
відлічують від найближчого напряму меридіана (північного або південного) до
заданого напряму ліній. Величина румбів -
від 0º до 90º
. Румби бувають дійсними, магнітними, дирекцій ними (за вихідним
меридіаном). Називають румби за назвою чверті, в якій проходить лінія (ПнСх: 35º
, ПдСх: 55º , ПнЗх: 24º , ПдЗх: 30º)
(мал.7-І).
Залежність між румбами і
азимутами
Табл.4
|
Номер і назва чверті
|
Величина азимута,
|
Румб дорівнює
|
Азимут дорівнює
|
|
І ПнСх
ІІ ПдСх
ІІІ ПдЗх
ІУ ПнЗх
|
0º - 90º
90º - 180º
180º - 270º
270º - 360
|
r 1 = А1
r 2 = 180º - А2
r 3 = 180º - А3
r 4 = 360º - А4
|
А1 = r 1
А2 = 180º - r2
А3 = 180º + r3
А4 = 360º -
r4
|
Мал.
4 Зв’язок між азимутами та румбами
Мал. 5 Схема взаємного
розміщення вихідних напрямів
Окомірна зйомка
Зйомка
місцевості – це процес польових робіт, які виконуються з метою складання
планів, карт, профілів.
Окомірна зйомка – контурна зйомка місцевості, яка
виконується на планшеті з компасом за допомогою візирної лінійки. Окомірна
зйомка буває полярна і маршрутна. Обладнання: тринога, планшет – це невелика
дошка розміром 30 х 40 см з аркушем цупкого паперу, пластика або фанери;
компас, візирна лінійка – витягнута тригранна призма.
Послідовність
окомірного знімання місцевості:
- визначити ділянку місцевості, об’єкти, вихідну точку, з
якої починається знімання (точка полюсу при полярному зніманні);
- підготувати планшет, закріпити компас у верхньому
лівому кутку; штрих Пн-Пд (0º і 180º) на шкалі компаса спрямовується
точно зверху вниз;
- визначити масштаб знімання;
- зорієнтувати планшет і на ньому накреслити відповідну
лінію (Пн-Пд) у верхньому лівому
кутку; у правому записують масштаб;
- при проведенні полярної зйомки точку, з якої буде
проводитись зйомка, позначити у центрі планшета літерою “П”;
- визначити азимути на всі об’єкти, що знаходяться на
дослідній ділянці;
- визначити відстань до даних об’єктів (рулеткою,
кроками, польовим циркулем або на око) та зобразити об’єкти на плані,
враховуючи масштаб (для зображення об’єктів використовують топографічні знаки);
- у процесі зйомки заповнюють таблицю:
|
Назва об’єкту
|
Азимут
|
Відстань
на місцевості, (м)
|
Відстань
на плані, (см)
|
- при маршрутному зніманні точку, з якої починається
знімання, нанести на план, визначити азимут наступної точки ( за допомогою
компаса), що наноситься на план, а потім за допомогою транспортира і лінійки
прокреслити напрям на плані, визначити відстань (точки зйомки називають
станціями);
- польовий план будують олівцем, потім перевіряють на
місцевості;
- камеральна
обробка результатів окомірного знімання – оформлення результатів роботи –
креслення плану в умовних знаках: умовні знаки виконують тушшю, додаткові лінії
візування витирають.
Побудова
плану місцевості за описом
На початку роботи готують аркуш паперу: у верхньому лівому
кутку аркуша зображають стрілку, що вказує напрям “пн-пд”. У правому –
позначають масштаб. Ознайомившись із описом місцевості, розділяють його на
частини (фрагменти) і будують план.
Табл. 5
|
Зміст
завдання
|
Виконання
дій
|
|
|
По території даної місцевості в напрямку з
півночі на південь проходить шосе. Його перетинає ґрунтова дорога, що
тягнеться з південного заходу на південний схід
|
В центрі листа позначають точку, яка буде
точкою перетину шосе і ґрунтової дороги. Із цієї точки визначають напрям на
північ і позначають шосе, що проходить з півночі на південь. З цієї ж точки
визначають напрям на південний захід і північний схід і позначають ґрунтову
дорогу.
|
|
|
На відстані 5км на північ від перетину
шосе з ґрунтовою дорогою розташоване селище Яблуневе, яке простягається
вздовж шосе на 1,5 км
|
У відповідності з величиною масштабу із
точки перетину шосе з ґрунтовою дорогою відкладають 10 см на північ і
визначають південний кордон селища. Потім відкладають ще 3 см і визначають
його північну межу. Позначають селище умовним знаком з обох сторін шосе.
Підписують назву селища.
|
|
|
Вздовж західної окраїни селища
розташований сад
|
Визначають західну окраїну селища і
умовним знаком позначають сад, чітко вказавши його північну, південну і
східну межі
|
|
|
В 3 км на південь від місця перетину шосе
і ґрунтової дороги побудований металевий міст через річку, яка протікає у
південно-західному напрямку
|
Із точки перетину шосе з ґрунтовою дорогою
відкладають на південь 6 см і позначають металевий міст. Із центра моста
визначають напрям на південний схід і позначають річку. Стрілкою показують
напрям її течії.
|
|
|
На правому березі річки лежить лука, а
вздовж лівого тягнеться мішаний ліс
|
Визначають правий і лівий берег річки.
Вздовж правого берега позначають луку, вздовж лівого – мішаний ліс, не
вказуючи кордони їх простягання.
|
|
|
Вздовж шосе від моста до селища
простягнулась смуга чагарників шириною до 500 м по обидві сторони
|
У відповідності з величиною масштабу на
відстані 1 см на захід і схід від шосе зображають кордон поширення чагарників
і позначають його.
|
|
 |
||
Мал. 6 План місцевості за описом
Плани
характеристики місцевості за
топографічною картою
І. Характеристика рельєфу квадрату
1. Визначити квадрат, в якому буде
дано опис місцевості.
2. Назвати форми рельєфу квадрата:
а) визначити
максимальні і мінімальні висоти, їх місце розташування;
б) визначити амплітуду висот;
в) яка висота місцевості в центрі, на сході, заході,
півночі, півдні?
г) визначити крутизну схилів;
д) в якому напрямку місцевість знижується;
е) визначити протяжність схилів;
є) визначити географічні і прямокутні координати найвищої
точки.
3. Опис інших форм рельєфу в даному
квадраті:
а) в якій частині квадрату знаходяться ярі?
б) напрямок, довжина, ширина, глибина ярів;
в) характеристика глибини ярів.
4. Характеристика курганів,
кар’єрів, ям, окремих каменів.
ІІ.
Характеристика гідрографічних об’єктів
квадрату
1. Ріки: назва, витік, гирло, напрям
течії, швидкість течії, рівень води.
2. Визначити падіння води в річці на
окремій ділянці.
3. Ширина річки (80 м), глибина (2,5
м), характер дна (пісчаний).
4. Визначити похил русла.
5. Вказати броди, якщо є (глибина,
довжина, характер ґрунту, швидкість течії).
6. Характеристика поромних переправ
7. Охарактеризувати мости через
річку.
8. Дати характеристику боліт,
джерел, колодязів.
9. Описати береги і пойму річки.
ІІІ. Характеристика рослинного покриву
1. Яка частина квадрату покрита
рослинністю, вид рослинності, її розташування.
2. Характеристика дерев (висота,
товщина стовбура, відстань між деревами).
3. Визначити площу, яку займає ліс
та інші види рослинності.
ІУ.
Характеристика населених пунктів
1.
В якій частині квадрату знаходиться населений пункт?
а) Які в ньому будівлі, скільки вулиць?
б) Де розташовані окремі будинки, церква, пам’ятники та
інші місцеві об’єкти?
У.
Характеристика транспортної мережі квадрата.
1.
Описати напрям і довжину лісових просік, ґрунтових, польових доріг,
автомагістралей, ліній зв’язку, електропередач.
2.
Характеристика залізничних доріг в даному квадраті:
а) одноколійні чи двоколійні;
б) електрифіковані
чи ні;
в) чи є залізничні станції;
г) якщо залізнична колія проходить по насипу – його
висота, по заглибленню - його глибина.
Геометричні формули для визначення площ
ділянок по карті графічним способом
1.
|
Площа паралелограма (S)
|
S = ha
S = ab · sin α
|
h - висота, a - основа a,b- суміжні сторони
α- кут між a і b
|
2.
|
Площа прямокутника (S)
|
S = ab
|
a,b – сторони трикутника
|
3.
|
Площа квадрата
|
S = a2
|
a – сторона
|
4.
|
Площа прямокутного трикутника
|
S = 1/2ab
|
a,b – катети
|
5.
|
Площа трикутника (S)
|
S = 1/2ab
S = 1/2ab · sin α
|
a – основа, h -висота a,b- сторони
α – кут між a і b
|
6.
|
Площа трапеції (S)
|
S = ½(a+b)· h
|
a,b - основи,
h – висота
|
7.
|
Площа кола (S)
|
S =πR2
|
R – радіус
π –
постійне число, дорівнює 3,14
|
Табл. 6
Одиниці довжини
Кілометр (км) = 1000 метрів
Метр (м) = 100 сантиметрів
Метр (м) = 1000 міліметрів
Метр (м) = 10 дециметрів
Сантиметр (см) = 10 міліметрів
Квадратний сантиметр = 100 мм2
|
Одиниці площі
Квадратний кілометр (км2) =10000000 м2
Квадратний кілометр (км2) = 100 га
Гектар (га) = 100 а
Ар (а) = 100 м2
Дециметр (дм) = 10 сантиметрів
Квадратний метр = 10000 см2
Квадратний метр = 10000 см2
|
|
Одиниці об’єму
Кубічний кілометр (км3) =
Кубічний метр (м3) = 1000000 см3
Кубічний сантиметр (см3) =
Гектолітр (гл) = 100 л
Декалітр (дкл) = 10 л
Літр (л) = 1 дм3
|
Одиниці
маси
Тонна ( т) = 1000 кг
Кілограм (кг) = 1000 г
Грам (г) = 1000 мг
|
ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА
Географічна
оболонка –
це оболонка Землі, в якій стикаються і взаємодіють літосфера, гідросфера, нижні
шарі атмосфери і біосфера. Вона є природно-територіальним комплексом найвищого
рангу. Географічна оболонка як глобальний природно-територіальний комплекс
поділяється на географічні пояси і природні зони - комплекси
нижчих таксономічних рівнів.
ЛІТОСФЕРА
Літосфера (“літос” – камінь) – зовнішня
тверда оболонка Землі, до якої входить земна кора і верхня частина мантії.
Земна кора верхня тверда оболонка Землі,
що складається з гірських порід та мінералів. Товщина земної кори коливається
від 5 – 10 км під океанами до 80 км – у найвищих горах на суходолі. В межах
літосфери відбувається підвищення температури залежно від глибини: на глибині
до 30 м температура гірських порід змінюється відповідно до зміни температури
повітря, а нижче - температура постійно підвищується на кожні 100 м - на 3˚ - геотермічний
градієнт (∆t).
Кількість
метрів, на яку треба опуститись, щоб температура підвищилась на 1˚С,
називається геотермічним ступенем (∆С). Середня його величина у
літосфері - 33 м. Ізотермічний горизонт – це шар постійної
температури, розташований на глибині 20-30 м.
ГІДРОСФЕРА
Гідросфера
( “гідро” – вода ) – водна оболонка Землі, яка включає поверхневі води
та води Світового океану. Більша частина води припадає на Світовий океан – 96%
об’єму, підземні води – 2%, льодовики – 2%,
0,02% - поверхневі води материків: ріки, озера, болота. Запаси прісної
рідкої води становлять всього 0,6%. Вчені вважають, що за 3000 років в процесі
кругообігу води в природі вода Світового океану обновлюється.
Температура
всієї маси води близько 4ºС . Середня температура поверхневих вод океану
більше +17ºС , але в північній півкулі
вона на 3ºС вище, ніж в південній.
Замерзання води відбувається при середній солоності близько -2ºС . Чим вища солоність, тим нижча
температура замерзання. З глибиною температура води різко знижується лише перші
700 м. Далі вона змінюється значно повільніше -
в середньому на 2 ºС на кожний
кілометр. На глибині понад 4000 м вся вода має однакову температуру - 0ºС .
Температура придонного шару води залежить від товщини земної кори і може
підігріватись від внутрішнього тепла Землі.
Солоність
води – це кількість солі в грамах, які розчинені в 1 кг (літрі) морської води. Вона позначається
символом S і виражається в проміле, тобто в тисячних долях (‰). Середня
солоність океанічної води - 35‰ (35
г/л), максимальна в Червоному морі – більше 42‰.
Солоність води
Табл. 7
|
Об’єм води
|
Солоність води, ‰
|
Маса солей
|
|
1 л
|
1
|
1 г
|
|
1 л
|
35
|
35 г
|
|
1 м3
|
1
|
1 кг
|
|
1 м3
|
35
|
35 г
|
|
1км3
|
1
|
1 000 000 т
|
|
1 км3
|
35
|
35 000 000 т
|
До поверхневих вод відносяться води річок, озер, льодовиків та підземні води.
Річка – це природний водотік, який протікає в зниженнях рельєфу, створених її
рухом. Кожна річка має свій витік та гирло.
Падіння річки – це різниця між висотами
поверхні води біля витоку та гирла:
П = h1 – h2, де h1 –
висота витоку, h2 –
висота гирла. Похил річки –
це відношення величини падіння до довжини річки: Пр = П/Д, де
П – падіння річки, Д – довжина річки. Пр (см/км).
Річковий стік ( витрати води)- це кількість води, що протікає в річищі за
певний період часу: Q = F (м2 ) х V(м/сек..), де Q –
витрати води в річці (м3/сек.) на заданому відрізку річки, F – площа
поперечного перерізу річки, V –
швидкість течії річки. F = Ш х h, де Ш – ширина річки, h –
глибина річки. Якщо річковий стік за певний період рівномірно розподілити по
території басейну, то утвориться шар стоку (в мм): h = R/S, де R
- річний стік, S - площа басейну річки, h - висота шару стоку.
Енергія водного потоку русла визначається за формулою: Е = Н х Q х
1000 кг м/сек., де Н – висота падіння річки (м), Q – витрати води в річці (м3/сек.)
, 1000 кг – маса 1 м3 води (кг). 1 кВт енергії прирівнюється до 102
кг · сек.
Коефіцієнт стоку – відношення величини об’єму стоку або шару стоку
до кількості опадів, які випали на площу
водозбору за цей же час і зумовили виникнення стоку (вимірюєтьсяу відсотках).
Річкова
ерозія - процес
руйнування, перенесення та відкладання гірських порід. Твердий стік
– увесь твердий матеріал, який переносить річка. Базис ерозії –
поверхня, на рівні якої водний потік втрачає свою живу силу і нижче якого він
не може поглиблювати своє ложе.
Поперечний
переріз річки - це частина русла, яку займає вода. Щоб визначити
його, треба знати ширину і глибину річки. При простих підрахунках береться
середня її глибина, а при точних - глибини треба міряти через кожні 2-3 м і
брати середні глибини кожної ділянки річки. Визначаємо площі перерізів на
кожній ділянці, додаємо їх і отримуємо загальну площу поперечного перерізу
річки.
АТМОСФЕРА
Атмосфера
– повітряна оболонка Землі, що
обертається разом з нею як єдине ціле. Повітря атмосфери – суміш газів: 78%
нітрогену (азоту), 21% кисню (гідрогену), 0,03% вуглекислого газу, водяна пара.
Характеризуючи повітря, визначають температуру, тиск, вологість.
Температура
повітря ( t )
визначається в градусах Цельсія (ºС ) і залежить від кількості сонячної радіації ( променистої енергії Сонця).
Сонячна радіація, що надходить до земної поверхні у вигляді паралельних
променів безпосередньо від Сонця, називається прямою сонячною радіацією (Еп). Частина променистої енергії
Сонця, яка при проходженні через атмосферу зазнає розсіювання молекулами
атмосферних газів, краплинками туману, хмар, пилом, називається розсіяною
радіацією ( Ер). Загальна кількість променистої енергії (пряма і
розсіяна радіація), яка досягає земної поверхні, називається сумарною сонячною радіацією (Ес = Еп +
Ер) яка вимірюється в кілокалоріях (ккал) або в мегаджоулях (МДж) на
одиницю площі (1
см2, 1 м2
) . Сумарна сонячна радіація, що
надходить на земну поверхню, частково відбивається нею і втрачається,
називається відбитою сонячною радіацією (Ев).
Кількість прямої сонячної
радіації в калоріях на 1 см2 природної поверхні на одиницю часу при
довільному куті падіння сонячних променів називають інстоляцією. Величина
інстоляції залежить від інтенсивності сонячної радіації в певному місці і від
кута падіння сонячних променів. Величину інстоляції визначають за формулою: S1 = S sin ho, де S – інтенсивність сонячної
радіації, ho – висота Сонця над горизонтом. Інтенсивність сонячної радіації - це
кількість теплоти, яка припадає на 1 см2 поверхні, перпендикулярної
до сонячних променів, за 1 хвилину. На
верхній межі атмосфери вона становить 1,98 кал/см2 за 1 хв (1380Дж/ (м2 ·с) (сонячна
стала).
Відношення
відбитої сонячної енергії до сумарної кількості енергії, що надходить на земну
поверхню – Ев/Ес - називається альбедо Землі, яке визначається у
відсотках.
Різниця
величин надходження і витрати тепла, зумовлена сонячною радіацією, формує величину радіаційного балансу: Ес – Ев.
Ізотерми –
лінії на картах, які сполучають точки з однаковими температурами повітря за
певний період часу.
Середня добова температура –
величина, отримана шляхом обчислення середньоарифметичного числа. Різниця між
найвищою та найнижчою температурами повітря за певний період часу називається амплітудою коливання температур
(добовою, місячною, річною). Температуру повітря на метеостанціях визначають за
допомогою термометра, знімаючи показники кожні три години. На основі даних складають графіки ходу температур: добові,
місячні, річні.
У тропосфері повітря нагрівається
від земної поверхні, нагрітої Сонцем, тому, чим далі (вище) від Землі, тим воно
холодніше. На кожний кілометр підйому температура повітря в тропосфері
знижується на 5...6 ºC. Вертикальний температурний градієнт (∆t) – це величина, на яку
змінюється температура повітря з висотою. ∆t = 5º/км або 0,5º/м висоти. Висота в метрах, на яку треба піднятись, щоб
температура знизилась на 1ºС, називається термічним ступенем. Він становить у
тропосфері 200-166м.У стратосфері температура повітря, як правило, підвищується
з висотою в середньому на 1-2ºC на 1 км. Підвищення температури з висотою
обумовлене головним чином, озоном, який поглинає ультрафіолетову частину
сонячної радіації.
Складовою частиною повітря є
водяна пара, яка визначає вологість повітря і вимірюється у
грамах на 1м3 (г/м3).
Абсолютна вологість (q) – це кількість водяної пари у
грамах, яка може міститися в 1м3 повітря при даній температурі.
Відносна
вологість (r
) – це відношення фактичного
вмісту водяної пари в повітрі до максимально можливого при даній температурі,
виражене у відсотках. r = q / Q х 100%, де r – відносна вологість, q –
абсолютна вологість, Q – стан насичення.
Вологість
повітря залежить від температури: чим вища температура, тим більше вологи може
містити в собі повітря. Вимірюють вологість гігрометром.
Абсолютна вологість залежить від
температури:
Табл. 8
|
t ºС
|
Q г/м3
|
t ºС
|
Q г/м3
|
t ºС
|
Q г/м3
|
|
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
-20
-19
-18
-17
-16
-15
-14
|
5,0
6,6
7,0
7,4
5,4
5,8
6,2
7,8
8,2
8,6
9,0
9,8
10,6
11,4
1,0
1,15
1,3
1,45
1,6
1,75
1,9
|
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
-13
-12
-11
-10
-9
-8
-7
|
12,2
13,0
13,8
14,6
15,4
16,2
17,0
18,3
19,6
20,9
22,2
23,5
24,8
26,1
2,05
2,2
2,35
2,5
2,75
3,0
3,25
|
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
-6
-5
-4
-3
-2
-1
|
27,4
28,7
30,0
32,1
34,2
36,3
38,4
40,5
42,6
44,7
46,8
48,9
3,5
3,75
4,0
4,25
4,5
4,75
|
Випаровування – перехід води (чи іншої речовини) з рідкого стану в
газоподібний. Випаровуваність –
це кількість води, що може випаровуватись з поверхні за певної
температури.
Хмари – скупчення
завислих в атмосфері дрібних крапель води або кристалів льоду. Сукупність
покриття небозводу хмарами називають , яку визначають на око у балах – від 0
(при ясному небі) до 10 (небо суцільно затягнуте хмарами). Середня хмарність
Землі 5,5 бала. Хмарність залежить
від температури повітря, що визначає відносну вологість, від вітру. Щоб
побудувати діаграму хмарності, потрібно підрахувати кількість хмарних, ясних
діб та з мінливою хмарністю, визначити, яку частину вони становлять від
кількості днів за місяць, та відкласти необхідний сектор кольорової діаграми.
Атмосферні опади – це вода, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря, у рідкому чи
твердому стані. Для того, щоб водяна пара, що перебуває в повітрі, перейшла у
рідкий стан (конденсувалася) або у твердий стан (сублімувалася), необхідно, щоб
повітря, минувши точку насиченості (точку роси), стало перенасиченим водяними
парами. Точка роси – це температура, за якої вологе
ненасичене повітря стає насиченим. При цьому в приземному шарі повітря можуть
утворюватися роса, туман, паморозь, іній або хмари, але за умови, що повітря
піднімається. Вимірюється кількість опадів шаром води (в мм), який утворюється, якщо вода, яка
випала, не стікає і не випаровується. Для цього використовують опадомір, а товщину снігу
вимірюють снігомірною рейкою. У вигляді снігу опади завжди випадають вище
снігової лінії. Снігова лінія - це межа, вище якої сніг не тане навіть
влітку. Середня висота снігової лінії на різних широтах різна (табл. 9);
відрізняється вона і на одній і тій же широті в різних півкулях.
Середня
висота снігової лінії
Табл. 9
|
Географічна широта, ºC
|
Південна півкуля
|
Північна півкуля
|
|
0-10
10-20
20-30
30-40
40-50
50-60
60-70
70-80
80-90
|
4720
5780
5300
3200
1700
890
0
0
0
|
4675
5475
5250
4900
3170
2500
1150
790
650
|
Вище снігової лінії сніг
нагромаджується, ущільнюється і перетворюється в лід.
Лінії на карті, які з’єднують
точки з однаковою кількістю опадів за певний період часу називаються ізогієтами.
Щоб побудувати стовпчикову діаграму опадів, побудувати систему координат,
потрібно вибрати масштаб (вертикальний і горизонтальний можуть бути різні) і по
вертикалі відкласти кількість опадів, а по горизонталі – місяці. Діаграми
різних сезонів можна розфарбувати різними кольорами.
Щоб
визначити забезпеченість тієї чи іншої території вологою, використовують коефіцієнт
зволоження (К) – відношенням кількості опадів до випаровуваності за один і той же період у відсотках. К = О/В, де О – кількість опадів, В – випаровуваність.
Якщо К >1, зволоження надмірне, К < 1, зволоження недостатнє, К = 1,
зволоження нормальне.
Дефіцит вологості –
це кількість вологи, якої не вистачає до повного насичення повітря і дорівнює Q-
q, де q – абсолютна вологість, Q –
стан насичення.
Атмосферний
тиск – це сила, з якою повітря тисне на земну поверхню, оскільки має
масу : 1 л повітря на рівні моря має масу близько 1,3 г. На кожен 1 см2 земної
поверхні атмосфера тисне силою 1 кг. Тиск вимірюють в мм ртутного стовпчика або
у паскалях. 1 Па = 0,0014 мм рт.ст. або 1мм = 1, 33 мб (мілібар). Щоб перевести
міліметри в мілібари, потрібно число міліметрів тиску помножити на 1,33 (на ¾).
Один паскаль – це тиск силою в 1 ньютон (н), що припадає на площу 1 м2
(1Па = 1 Нм -2); 1мб = 100 Па = 1гПа. Висота стовпчика ртуті на рівні моря при
температурі 0ºC на широті 45º становить 760 мм (або 1013 мб або 1013 гПа.). Цей
тиск приймають за нормальний. З висотою тиск знижується на 10 мм рт. ст. на
кожні 100 м.
Вертикальний
баричний градієнт (∆ Р) – це величина, на яку змінюється атмосферний
тиск на кожні 100 м висоти. ∆Р = 10 мм рт. ст. на 100 м висоти. Для визначення
змін тиску в просторі користуються баричним градієнтом, який показує різницю
тиску на одиницю відстані; за одиницю відстані приймають 111 км, тобто довжину
одного градуса меридіана. Тиск вимірюють барометрами. На картах розподіл тиску
на Землі показують ізобарами –
лініями, які з’єднують точки з однаковим тиском.
Баричний
ступінь ∆С – це висота, на яку треба піднятись або опуститись, щоб
атмосферний тиск змінився на 1 гПа (1,4 мм рт. ст.) Він становить у тропосфері
14,5 м (1 мм рт. ст. = 133 Па або 1,33
мілібар). Вище 4 км баричний ступінь буде мати інше значення.
Повітря
переміщується з областей високого тису в області низького тиску, такий рух
повітря називається вітром. За допомогою флюгера визначають
напрям, силу і швидкість вітру. На основі даних про напрями вітрів за місяць
будують розу вітрів. Для цього креслять схему, яка показує основні та проміжні
сторони горизонту, потім на кожному
напрямку відкладають кількість днів, коли були відповідні вітри (в масштабі),
після чого з’єднують всі крайні точки останніх відрізків на кожному напрямі. Це
креслення і буде розою вітрів.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА
ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
Україна
– одна з найбільших європейських держав, її площа – 603,7 тис. км2.
Протяжність із півночі на південь - 893 км , а із заходу на схід
– 1326 км .
Загальна протяжність кордонів – 7569
км , в т.ч. 6512 км – сухопутний
державний кордон.
Державний кордон – це
лінія на земній поверхні і уявна вертикальна площина, що проходить через цю
лінію в повітряному просторі і в земних надрах.
Територія держави – це природне середовище
існування населення держави та всі природні ресурси цього середовища, це
простір здійснення державної влади. До складу державної території входять:
суходіл і води (внутрішні та територіальні) у межах кордонів, повітряний
простір над суходолом, водами і надра під ними. Територіальні води –
води морів і океанів, що прилягають до берегів держави не більш як на 12
морських миль (1 морська миля – 1,852 км).
Природні умови – це компоненти природи, які
оточують нас, створюючи навколишнє середовище. Природні ресурси –
це всі елементи природи, які використовуються людиною (або можуть бути
використані) в господарській діяльності.
Природно-ресурсний потенціал - сукупність
природних ресурсів, які можуть бути використані в господарстві з урахуванням
тенденцій розвитку науки і техніки. Співвідношення між природно-ресурсним
потенціалом і розмірами його використання називається ресурсозабезпеченістю.
Розрахувати ресурсозабезпеченість можна двома способами:
1. Ресурсозабезпеченість = Запаси / Щорічний видобуток.
2. Ресурсозабезпеченість = Запаси / Населення.
Населення - люди, які проживають на певній
території (міста, району, держави тощо). Для характеристики населення
використовують такі показники: чисельність населення, щільність (густота)
населення, коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту,
показник механічного руху (сальдо міграції) та інші. Для обчислення щільності населення використовують
формулу: Щ = Ч / П, де Щ -
щільність населення (чол./км2); Ч - чисельність населення (чол.); П
- площа (км2 або га).
Різниця між кількістю народжених у даному регіоні (пункті) і
кількістю померлих становить природний приріст населення :
(Пн = Н - П).
Коефіцієнти народжуваності, смертності та природного
приросту визначається кількістю народжених, померлих людей, та різниця між
ними, розрахованими на кожну тисячу жителів (чол. на 1000 жит., або проміле - ‰).
Сальдо міграції - це різниця між кількістю населення, що
прибула в даний регіон (пункт), та тією кількістю, що вибула з нього. Буває додатнім,
коли кількість вибулих більша за
кількість прибулих, і від’ємним, коли навпаки.
1
т ум. П. = 7000 ккал, що
відповідає спалюванню 1 т кам’яного вугілля.
Для визначення собівартості палива у місці використання
необхідно скористатись формулою : Сп = Зв + Т, де Сп - собівартість палива; Зв
- затрати на видобуток; Т - транспортні затрати.
Основними
показниками, які характеризують транспорт, є обсяг перевезень, вантажо- і
пасажирооборот, середня відстань, інтенсивність перевезень вантажів чи
пасажирів та ін.
Обсяг перевезень - це
кількість перевезень вантажів чи перевезень за певний проміжок часу (рік,
місяць, добу).
Вантажооборот
визначається формулою: Во = Оп В
(т км), де Во - вантажооборот; Оп - обсяги перевезень вантажів; В - відстань
перевезень.
Пасажирооборот
визначається аналогічно, як добуток обсягів перевезень пасажирів на відстань (пас. Км).
Середня відстань перевезень
- це відношення вантажообороту до обсягів перевезень (км). Вс = Во / Оп.
З А Д А Ч І
1. Швидкість космічного корабля – 30 км/с. За який час
він долетить від Землі до Меркурія?
2. Скільки часу потрібно, щоб досягти Сонця,
відправившись на космічному кораблі із Землі ( З Місяця? З Юпітера?) з
швидкістю 30 км/сек.?
3. Середня відстань від Землі до Сонця – 150 млн. км. За
який час пройде цю відстань сонячне світло, якщо швидкість його розповсюдження
300 000 км/сек.?
4. Від Сонця до Венери сонячне світло проходить за 6 хв.
На якій відстані від Сонця знаходиться Венера?
5. Середня відстань від Землі до Сонця – близько 150 млн.
км. Промінь світла долає її за 8 хв.20 сек.
Який час витратив би на цю відстань потяг зі швидкістю 70 км/год., літак
зі швидкістю 400 км/год. і людина пішки, долаючи 40 км за добу?
6. Штучний супутник рухається по колу навколо Землі.
Знайти час, протягом якого він робить повний оберт, якщо буде летіти на висоті 530,9 км зі швидкістю 7,3
км/сек.. Середній радіус земної кулі – 6371,1 км .
7. Найбільший з відомих вулканів Сонячної системи - гора Олімп на планеті Марс має висоту 27 км . Порівняйте його з
найвищими горами Землі (на суходолі і в океані).
8. Ви одержали запрошення попрацювати на канікулах в експедиціях. Одна зних повинна працювати на
Північному полюсі і вести спостереження за дрейфом крижин. Друга повинна спостерігати
за режимом опадів на екваторіц. Яка з експедицій буде ближчою до центру Землі
і на скільки ?
9. Одночасно
з пункту, розташованому на 45º
пн.ш., зі швидкістю 30 км
за добу вирушили дві експедиції. Одна – до Північного полюсу, друга – до
екватора. Чи одночасно досягнуть вони пунктів призначення?
10.
Із золотої точки
географії в кругосвітню подорож вирушили два літаки. Один рухався вздовж
екватора, інший вздовж меридіана. Який з літаків і наскільки повернеться
раніше, якщо кожного дня вони пролітатимуть 10 тис. км з середньою швидкістю
700 км/год.?
11.
Літак вилетів із
Лондона і пролетів строго на північ 1000 км , повернув строго наліво і пролетів ще 1000 км , повернув знову
строго наліво, пролетівши 1000
км , приземлився. Які географічні координати його
приземлення?
12.
Туристи
запланували пройти такий маршрут: з точки А (11º пн.ш.) вони пройшли 999 км на північ, потім 999 км – на схід, потім 999 км рухались на південь,
повернувши строго направо, пройшли ще 999 км . Чи повернуться туристи в точку А?
13.
За який час
літак, що рухається вздовж 60 паралелі (40,50,70) зі швидкістю 900 км/год.
облетить земну кулю?
14.
Яка була б
довжина тунелю, що з’єднував би найкоротшим шляхом точку полюсу з точкою на
екваторі ( з точністю до 100 км ).
15.
Визначте
найкоротшу відстань між точками з координатами 60º пн.ш. 0º д. І 60º пн.ш. 180º
д. ( з точністю до 100 км ).
16.
Яка найкоротша
відстань між Лондоном і Анадиром по поверхні Землі?
17.
Який діаметр по
екватору повинен мати глобус з вираженим рельєфом, щоб на ньому г. Джомолунгма
(Єверест) мала висоту 8,850
мм над рівнем океану? Який масштаб глобусу?
18.
Визначте, хто із
спортсменів знаходиться ближче до центру Землі і на скільки: альпініст на
вершині г. Ельбрус чи морський яхтсмен на екваторі?
19.
Визначте, хто з
науковців знаходиться ближче до центру Землі і наскільки: океанолог в батискафі
на дні Марсіанської западини чи гляціолог на Полюсі недоступності в Антарктиді (80º
пд..ш.)?
20.
На пошуки
геологічної партії піднявся гелікоптер. Як далеко бачить пілот, якщо висота
польоту гвинтової машини становить 500 м ?
21.
Орел кружляє над
степом на висоті 50 м .
Визначте, як далеко він бачить навколо себе?
22.
Альпіністи
піднялись на вершину Кавказу – г. Ельбрус. Чи бачитимуть вони м. Тбілісі?
23.
Група альпіністів
піднялась на г. Еверест. Визначте, чи
бачитимуть вони Індійський океан?
24.
Санкт-Петербург і
Київ знаходяться майже на одному меридіані. 22 червня опівдні Сонце в
Санки-Петербурзі піднімається над горизонтом на 53°30΄, а в Києві в цей час –
61,5°. Яка відстань між містами в градусах і кілометрах?
25.
З корабля 20
лютого була виміряна висота Сонця над горизонтом. Вона становила 50°. Сонце було на півдні. На якій
географічній широті знаходився корабель, якщо в цей день Сонце стояло в зеніті
на широті 11°05΄ пд..ш.?
26.
Опівдні
Сонце в зеніті знаходиться над
екватором. Під якими кутами будуть падати на Землю промені на 30°, 42°, 50°,
60°, 75°, 90° широтах?
27.
На нульовому
меридіані місцевий час – 10 годин. Котра година за місцевим часом на 90° сх. д.,
90° зх. д., 180°, у м. Київ?
28.
Визначте місцевий
час у Одесі (Львові, Харкові, Луганську), якщо в Києві за місцевим часом 12
година.
29.
У якому місті –
Запоріжжі чи Луганську Сонце сходить
раніше і на скільки?
30.
Горизонтальний
кут при сході Сонця був 110°. Визначте час сходу, заходу Сонця і тривалість дня
31.
Місцевий
київський час – 12 година. У пункті А – 18 год 30 хв. місцевого часу, в пункті
Б – 5 год. поясного часу. Визначте географічну довготу пунктів.
32.
На скільки годин
треба перевести годинник, що йде за місцевим часом Києва при перельоті з Києва
до Лондона, до Нью-Йорка, до Пекіна, до Сіднея, до Маніли, до Кейптауна.
33.
У Києві за
місцевим часом – 18 година. На якому меридіані буде: 10 год., 15 год., 20 год.,
3 год., 8 год 30 хв.?
34.
Визначте площу
саду, якщо на плані масштабу 1 : 5000 він має форму квадрату, діагональ якого –
12 см .
35.
Територія лісу на
карті масштабу 1 : 10 000 має форму прямокутника зі сторонами 42 мм і 57 мм . Визначте площу лісу в
гектарах.
36.
Визначте площу
луки, якщо на карті масштабу 1 : 50 000 вона має форму трикутника з
основою 22,7 мм
і висотою 15,4 мм .
37.
Визначте масштаби
двох планів, якщо ліс завбільшки 20 га на першому з них займає
20 см2, а на другому – 80 см2.
38.
Визначте площу
земельної ділянки, що підлягає приватизації, якщо на плані масштабу 1 : 5000
вона має форму квадрату з стороною 20 мм .
39.
Визначте, скільки
часу потрібно, щоб переїхати з одного міста в інше, якщо відстань між ними на
карті з масштабом 1 :
100000 дорівнює 20 см ,
а швидкість руху автомобіля – 90 км/год.?
40.
Який масштаб має
карта, якщо 10 см
на карті відповідає 1500 км на місцевості?
41.
Обчисліть площу
саду, якщо на плані з масштабом 1 : 5 000 він має форму трапеції з
верхньою основою 23,6 мм ,
нижньою – 39,7 мм ,
висотою – 14 мм .
42.
Який масштаб має
глобус, якщо довжина екватора на ньому буде дорівнювати 40 см ?
43.
Яка відстань між
островами, якщо на карті масштабу 1 : 100000 вона становить 15 см ? Якою буде ця відстань
на карті масштабу 1 : 500 000?
44.
Відрізок
магістралі довжиною 50 км
на плані показаний лінією 10
см . Який масштаб плану?
45.
Відстань між будинком
і колодязем на місцевості становить 80 м , на плані – 4 см . У якому масштабі
складено план?
46.
Скільки часу
потрібно мотоциклісту, щоб проїхати відстань між двома населеними пунктами,
якщо вона на карті масштабу 1 : 1000000 становить 10 см , а швидкість руху
мотоцикліста 60 км/год.?
47.
Відомо, що
відстань від Тернополя до Києва 480
км . Встановіть масштаб карти, якщо відстань на ній
становить: 1) 24 см ; 2) 8 см .
48.
Площа поля на
плані масштабу 1 : 1000 має форму прямокутника зі сторонами 4
см і 5
см . Визначте
площу поля в га.
49.
Відстань між
берегами річки на плані масштабу 1: 2000 дорівнює 5 см . Яку відстань необхідно
подолати на місцевості, щоб перепливти річку?
50.
Визначте площу
лісу, якщо на плані масштабом 1 : 50000 він має форму трикутника з основою 22,7 мм і висотою 15,5 мм .
51.
Визначте площу
поля, якщо на плані масштабом 1 : 6000 воно має форму ромба з діагоналями 12 см і 8 см .
52.
Визначте масштаби
двох планів, якщо ліс площею 10
га на першому займає
20 см2, а на другому –
40 см2.
53.
Територія саду на
плані масштабу 1 : 2000 має форму прямокутника зі сторонами 4 см і 5 см . А лука на плані масштабу
1 : 2500 має форму ромба з діагоналями 3 см і 4 см . Визначте, яку площу на
місцевості має сад і лука.
54.
Відстань між джерелом і
лісом на плані масштабу 1 : 20000 становить 2,5 см . На другому плані ця
відстань становить 7,5
см . Який масштаб другого плану? Яка відстань на
місцевості?
55.
Переведіть
числовий масштаб в іменований: 1: 250;
1: 10 000, 1: 400 000,
1: 100, 1: 400 000, 1: 1 000 000, 1: 250 000, 1:2 000 000, 1:300
000, 1: 20 000, 1: 1 000.
56.
Запишіть у
вигляді числового масштабу:
1)
в 1 см 30 км ; 2) в 1 см 1000 км ;
3) в 1 см
10 м ; 4) в 1 см 1 км ; 5)
в 1 см
200м; 6) в 1 см
50 км ; 7) в 1 см 500 м ;
8) в 1 см
25 м ; 9) в 1 см 45 км ; 10) в 1 см 5 м .
57.
Побудуйте у
масштабі 1 : 500 відрізки довжиною:1) 50 м ; 2) 16,5 м ; 3) 25 м ;
4) 10,5м; 5) 13 м ; 6) 45 м ; 7) 30 м .
58.
Відрізки на карті
масштабу 1 : 2000 ( 1 : 5000; 1 : 1000; 1 : 2500) мають довжину 2 см , 45 см , 6 см , 12 см , 20 см . Яка довжина відрізків
на місцевості?
59.
Визначити
чисельні масштаби карт, коли відомо, що 1 см на карті відповідає на місцевості 1 га , 100 га , 10 000 м2 ,
1 км2, 1 га ,
20 а, 20 см2, 1000
м2 .
60.
Накресліть
елементи рельєфу за описом: „Горб, витягнутий із заходу на схід, абсолютна
висота вершини – 125 м ,
абсолютна висота підніжжя – 102
м , східний схил крутий.” Горизонталі провести через 5 м .
61.
Зобразіть
елементи рельєфу за описом: „ Улоговина витягнута із південного сходу на
північний захід. Абсолютна висота найнижчої точки – 82 м . Південно-східний схил
пологий. Абсолютна висота навколишнього рельєфу – 110 м .” Горизонталі провести
через 10 м .
62.
Зобразіть
западину південно-західний схил, якої крутий. Абсолютна глибина западини 156 м , а відносна – 60 м . Горизонталі провести
через 30 м .
63.
Зобразіть
умовними знаками окремі елементи плану:
-
просіка
простягається через дубовий гай із півночі на південь;
-
ріка протікає із
заходу на схід, через неї прокладено поромну переправу, береги заболочені;
-
ріка протікає з
півночі на південь, вздовж правого берега
- обрив,
на протилежному – пісчана обмілина;
-
західний схил
горба крутий (висота 177 м ),
у підніжжя східного схилу – колодязь;
-
ріка протікає і
півночі на південь, по металевому мосту її перетинає дорога, вздовж якої
пролягає лісополоса;
-
село розташоване
обабіч дороги, що проходить із заходу на схід, на північній окраїні села – млин
і колодязь;
-
у мішаному лісі є
струмочок, який бере початок з джерела, що розташоване ліворуч стежини, яка
проходить з півночі на південь;
-
із заходу на схід
проходить залізна дорога, вздовж якої – лінія електропередач;
-
на крутому
північному схилі горба (висотою 150
м ) – хвойний ліс,
на пологому південному – лука;
-
на північному
березі озера знаходиться селище, до якого із сходу підходить автомобільна
дорога, вздовж неї – лінія електропередач;
-
на східному
березі річки, яка протікає з півночі на південь, знаходиться лука, місцями
заболочена;
-
на дні старого
гранітного кар’єру б’є джерельце і поряд росте береза.
64.
Накресліть план
(масштаб 1 : 1000) розміщення наметів на спортивних змаганнях за описом: “Намет
суддівської бригади розташований в центрі галявини мішаного лісу. Намети
шкільних команд
розмістились
наступним чином:
-
школи № 1 на
відстані 30 м ,
азимут 65º;
-
школи № 2 на
відстані 45 м
, азимут 85º;
-
школи № 3 на
відстані 40 м ,
азимут 120º;
-
школи № 4 на
відстані 35 м ,
азимут 240º;
-
школи № 5 на
відстані 50 м ,
азимут 350º.
65.
Складіть план за описом: “В центрі галявини хвойного лісу стоїть будинок лісника.
У 30 м на
північ від нього б’є джерельце і в південно-східному напрямку біжить струмочок.
На відстані 100 м на схід від будинку
з півночі на південь проходить автомагістраль. Вздовж дороги - лінія електропередач. В 200 м за азимутом 195º з північного заходу на південний схід протікає річка, правий
берег річки – крутий.” Масштаб 1 : 1000.
66.
Зобразіть план місцевості в масштабі 1 : 2000 за описом: “В центрі –
ділянка густих чагарників 40 м
х 50 м ,
на північ від неї на відстані 100
м – хвойний ліс, що переходить в мішаний з просуванням
на схід. На захід через 50 м
- піщаний кар’єр, на схід 80 м серед луків, що
переходять у болото, розташоване озерце, поросле очеретом. У південному
напрямку починається підвищення що переходить у горб, східний схил якого
крутий. За ним – луки переходять у поле.”
67.
Топографічний диктант: “ Від залізничної станції шлях до табору йшов через
ліс, який переходив у чагарник. Щоб скоротити відстань, ми пройшли ґрунтовою
дорогою понад яром, через луки, повз болото. За 15 хвилин ми підійшли до річки,
яку перейшли по дерев’яному мосту. Від нього по шосе ми дійшли до саду нашого
табору”.
68.
Складіть план за описом: “ Від школи учні пройшли луками на північ і
опинилися біля одинокого дуба, потім вони повернули на південний схід і,
пройшовши 100 м ,
побачили колодязь. Далі йшли на схід і через 200 м досягли берега озера. За 200 на південний захід стояв
млин, минувши який і пройшовши ще 50 м на південь, діти вийшли
на дорогу і повернули до школи.” У якому напрямку і на яку відстань потрібно пройти учням, щоб
повернутись до школи?
69.
Топографічний диктант: “Від дерев’яного мосту через річку Змійку учні
пройшли на північ 50 м .
Справа був рідкий ліс, зліва – лука. Потім вони повернули на північний схід і
попрямували до джерела. Справа – вирубаний ліс, зліва – чагарники. Від джерела
вони рухались на північ і через 80
м підійшли до колодязя. Зліва і справа по ходу був
листяний ліс. Від колодязя звернули на захід і пішли по стежці полем, через 100 м підійшли до озера.
Довжина озера пн.-пд. – 30 м ,
зх.-сх. – 20 м ”.
70.
Складіть план за описом: “З південного заходу на північний схід місцевість
перетинає шосе, обабіч якого розташоване невелике селище. За 2 км на південь від селища
починається хвойний ліс, який простягається на схід до річки. За 3 км на північний схід від
селища шосе перетинає річка. Вона тече з південного сходу і повертає на північ.
Через річку побудований залізобетонний міст. Нижче моста за течією річки вздовж
лівого берега тягнеться обрив, а вздовж правого – піщана обмілина. За 3 км західніше лівого берега –
озеро, північний беріг якого заболочений. Між річкою і озером – лука, а обабіч
шосе ростуть чагарники.
71.
Визначте абсолютну висоту: г. Мак – Кінлі, г. Говерла,
г. Роман-Кош, влкн. Еребус, влкн. Везувій,
влкн. Кіліманджаро, Мертвого моря.
72.
Абсолютна висота точки А – 200
м , точки В – 1200 м . Визначте відносну висоту точки В
відносно точки А.
73.
Визначте відносну висоту г. Говерли відносно м. Київ; г. Роман-Кош відносно м. Сімферополь.
74.
Визначте за фізичними картами України і світу відстані між географічними
об’єктами: Київ – Чорне море; Київ – екватор; Біла Церква - екватор; Київ – г. Говерла; Київ – г. Роман
– Кош; Львів – Харків; Ужгород – Донецьк; Ялта – Київ; Сідней – Київ; Київ –
Лондон.
75.
За лініями кілометрової сітки становіть відстані між східною і західною,
північною і південною рамками карти.
76.
Визначте відстань від пункту А до екватора, якщо його прямокутні
координати: Х=6065875,Y=4313450.
77.
Визначте відстань від пункту Б до осьового меридіану зони, якщо його
прямокутні координати: Х=5989400, Y=3490450.
78.
Обчисліть відносну висоту між : а) найвищим і найнижчим пунктами на карті.
79.
Обчисліть відносну висоту двох пунктів (на власний вибір), абсолютні висоти
яких позначені на карті.
80.
Побудуйте на карті від пункту А напрями за такими дирекцій ними кутами : а)
90°; б) 45°; в)135°; г) 187°; д) 200°.
Знаючи величину зближення меридіанів на даній карті, визначте азимути
даних напрямів.
81.
На топографічній карті з пункту А побудуйте напрями за такими дійсними
азимутами: а) 35°; б) 40°; в) 175°; г) 190°;
д) 350°; е) 210°; є) 60°; ж) 120°.
82.
Побудуйте на карті із пункту А такі румби:
а)
Пн.Сх. 30°; б) Пд..Зх. 50°; в) Пн.Зх 70°; г) Пд..Сх. 10°.
83.
Визначте географічні координати об’єктів: м. Каїр, м. Сідней, влкн.
Камерун, о. Шрі-Ланка, мис Горн, гирло р. Амазонки, г. Еверест, г. Народна, г. Костюшко, г.
Монблан, о. Пасхи, Галапагоські о-ви,
нанесіть їх на контурну карту.
84.
Визначте географічні об’єкти за координатами:
а) 32º пд..ш., 70º зх.д.; б) 35º пн. ш., 140º сх..д.
в) 60º пн.ш. 30ºсх.д.; г) 36ºпн. ш. 6º
зх.д.;
д) 35º пд.. ш., 20º сх..д.; е) 53º пд..ш., 70º
зх.д.
є) 90º пн. ш., -
; ж) 90º пд.. ш. -
;
з) 32º пн.ш. 121º сх.д; и) 34ºпн. ш., 20º
сх..д.;
і) 38º пн.ш., 123º зх.д.; й) 54º пд..ш. 67º зх.д.
68. Визначте відстань від Києва
до екватора і до Північного поясу
на глобусі за допомогою масштабної
лінійки і масштабу та за
градусною сіткою. Які дані точніші? Чому?
85.
Визначте відстань від Москви до Парижа на глобусі й карті півкуль.
Порівняйте результати вимірів, зробіть висновок.
86.
Визначте відстань від озера Чад до м. Кіншаса в Африці; від м. Київ до м.
Париж; від м. Київ до м. Владивосток в градусах і кілометрах.
87.
За політичною картою світу визначте відстань у градусах і кілометрах від м. Анкара до м. Пекін; від м. Кіто до гирла
Амазонки.
88.
На річці Замбезі на кордоні між Замбією і Зімбабве є водоспад Вікторія,
який енергійно руйнує ложе ріки і вже
через 10-15 років він відійде
вверх по річці в Замбію, залишивши Зімбабве. Визначте координати водоспаду.
89.
На одному з островів є озеро Смерті, на берегах якого нема рослинності, а
будь-яка істота, яка потрапляє в нього – гине. Причина цьому – два джерела
сірчаної кислоти, які б’ють з дна озера і отруюють воду. Визначте, що це за
острів, якщо його координати 38º пн. ш. І 15ºсх.д.
90.
Назва однієї з країн Африки перекладається як “країна бегемотів”, а назва
столиці означає “поселення на спині
крокодилів” Що це за країна, якщо її столиця має координати 13º пн.ш. 8º сх.д.
91.
В одній Африканській країні дуже багато худоби, молока там більше, ніж
води. Назва країни в перекладі означає “іди подій корову”. Назвіть країну, якщо
відомо, що столиця її має координати 2º пн. ш. 45º сх..д.)
92.
Назву одного з Африканських вулканів носить ціла країна. Як вона
називається? Визначте координати вулкану.
93.
Одна африканська країна поєднує у своїй назві назви озера Танган’їка і о-ва
Занзибар. Яка назва цієї країни? Визначте координати озера і острова.
94.
Назва країни Буркуна Фасо в перекладі з мови мосі – основне населення –
означає “країна достойних людей”. Назвіть столицю країни ( в перекладі “ласкаво
просимо”) та визначте її координати.
95.
У Африці живуть племена кіконго і баконго (народ банту). Лівінгстон
помилково взяв частину слова за назву річки Конго, назва поширилась і на країну
Конго. Яка її столиця? Визначте її координати.
96.
На березі Червоно моря є маленька країна, її назва означає “мій чавунчик”.
Французи, які висадились на березі Червоного моря, запитали місцевого жителя,
що сидів біля вогнища, готуючи страву, “Куди ми попали? Що це?” Він зрозумів
лише останнє речення і сказав : “Мій чавунчик”. Як називається ця країна?
Визначте координати її столиці.
97.
В 60-ті роки з літака була відкрита одинока гора серед сельви Південної
Америки. Вершина “гори туманів”, як перекладається назва гори, являє собою
котловину - кратер згаслого вулкану (вік 100 млн. років). Тут дивовижна
природа: жаби висиджують малят як птахи, мурахи сягають 5 см , рослини, які пожирають
комах, а також ростуть рослини півночі і півдня материка, африканські види.
Назвіть цю гору, якщо її координати 1º пн. ш.. 66º зх.д.
98.
На території Африки знайдено у печерах фрески, де зображені люди чи то в
скафандрах, чи у водолазних костюмах. Їм 6 тисяч років. Як називається ця
територія, її координати 21 ºпн.
ш. 3ºсх.д.
99.
В Африці дика пустеля називалась Берег Скелетів. Як вона називається тепер,
якщо розташована між 20º і 30º пд..ш.
100. Визначте висоту гори Брандберг,
її координати 22º пд..ш.
14º сх..д., назва перекладається як “палаюча гора”. Вона
складається з червоного граніту і в
променях сонця, ніби палає.
Гора містить таємницю: на стінах печери, розташованої в горі, знайдено розписи, де зображена
процесія чорношкірих людей на чолі з
білою жінкою, багато одягненою, схожою на грецьку богиню Афіну Палладу (3500
років). Малюнки розповідають про те, що
гори були заселені, а в ріках жили крокодили. Хто ці люди? Хто ця жінка?..
101. Обчисліть співвідношення площ
суші і океанів на земній кулі.
102. Суша займає приблизно 39%
площі північної півкулі і 19% -
південної. Визначте площу ( млн. кв. км),
яку займають суша і вода в кожній
півкулі.
103. Площа найбільшого острова на
планеті – Гренландії 2,2 млн.км2 , а найбільшого півострова
– Аравійського - 3,0 млн. км2 Встановіть,
яку частку від площі частини світу вони займають
(Азія – 43,5 млн. км2 , Америка
-42,5 млн. км2 ).
104. Абсолютна висота найвищої
гори Південної Америки
(Аконкагуа) – 6960 м , а відносна висота між нею і
найнижчим пунктом
– 6995 м .
Знайдіть абсолютну висоту найнижчого пункту даного
материка.
105. Знайдіть відносну висоту
гори, якщо її абсолютна висота – 2061
м , а підніжжя лежить над рівнем моря на висоті 550 м .
106. Встановлено, що територія
Скандинавського півострова піднімається зі швидкістю 10мм за рік. Якою буде
абсолютна висота пункту на цьому півострові через 10, 100, 1000 років, якщо
зараз він має висоту 1025 м
над рівнем океану?
107. Обчисліть відносну висоту г.
Косцюшко (2228 м )
щодо рівня озера Ейр (-16 м ).
Яка абсолютна висота цієї гори?
108. Визначте температуру повітря
в шахті, яка має глибину 200 м ,
якщо температура на поверхні становить + 20°?
109. У шахті на глибині 150 м температура становить +
30°. Яка температура в цей час
на поверхні?
110. При опусканні в свердловину
термометр показав + 20 °. На
поверхні в цей час температура становила +5°. Яка глибина свердловини?
111. Визначте геотермічний ступінь, якщо температура у
шахті, яка має глибину 250 м ,
знизилась на 10°С.
112. Яку глибину повинна мати
свердловина, щоб на її дні закипіла вода?
113. Встановіть, за який час
бархан засипле село, що знаходиться від нього на відстані 200 м , якщо швидкість його
пересування – 15 м за рік ?
114. Найбільша у світі дюна (у Сахарі) сягає
висоти 430 м , довжина – 5 км . Встановіть, через який
час вона може засипати селище, що знаходиться від неї на відстані 500 м , якщо рухатиметься зі
швидкістю 22 м
на рік.
115. Найбільшу висоту мають
бархани Західної Сахари. Визначте висоту одного з них, якщо відомо, що крутизна
його підвітряного схилу - 25 º, а
довжина – 230 м .
116. Похил Дніпра – 11см/км, довжина
– 2285 км .
Визначте висоту витоку
117. Обчисліть, скільки років
потрібно, щоб утворився найдовший у світі сталактит висотою 59 м (печера Де-Негрья,
Іспанія) та найвищий сталагміт – 32
м (печера Красногорська), якщо вони ростуть зі швидкістю
3 мм в
рік.
118. Встановіть, скільки днів
треба мандрувати, щоб пройти шлях у найдовших печерах світу, якщо швидкість
пересування дослідника – 5 км
за день, а довжина цих печер становить: Флінт-Мамонтова (США) – 500км,
Оптимістична (Україна) – 157
км , Хйоллох (Швейцарія) – 133 км .
119. Скільки солей містять води
Азовського і Чорного морів, якщо середня солоність Азовського моя – 13,8‰, а
Чорного – 21,8‰ ?
120. Площа основних водосховищ
України – 7400 м2 .
Визначте, яку частину вони займають від усієї площі України (603,7тис.км2).
Немає коментарів:
Дописати коментар